Заснування села Шелюги

Село засноване у 1873 році.

Причиною стала „хлібна криза” 1873-1875р.р. Нестача хліба на внутрішньому ринку сприяла тому, що традиційне вівчарство ще більше занепадає у нашому краї. Через розширення оброблюваних ділянок збільшуються і відстані, які необхідно долати селянинові до своєї ділянки /плантажу/, а добрі пасовища у долині р. Малий Утлюг сприяли б збереженню овець і цілорічного їх утримання.

Саме це й штовхнуло селян М. Тернівки (на той час просто Тернівки) та Охрімівни на переселення. Але процес масовості не набув на перших етапах через нестачу будівельних матеріалів, якісної питної води. Тому перші будинки сплітали лози й облаштовували глиною. Будівельним матеріалом слугував і очерет. Набагато пізніше стали зводити й саманні будинки, криті очеретом.

Поступово село зростало. З кількох десятків дворів за 50 років у Шелюгах їх кількість зросла до 1085. 

Село Шелюги розташоване на правому березі Молочного лиману між Богатирським лісництвом (Алтагир) і селом Охрімівна. Із західної сторони с. Шелюги протікає невелика річка М. Утлюк, яка впадає в Утлюкський лиман.

Молочний і Утлюкський лимани – затоки Азовського моря. До 1900 року село Шелюги являло собою безлюдну пустиню з сипучими пісками. Цю землю не хотіли займати навколишні села, тому що вона не приносила ніякої користі царському урядові. Навпаки, сипучі піски приносили шкоду сусіднім селам, засипаючи городи, сади, пасовища. Було вирішено, щоб там не було заселити цю місцевість, щоб зупинити рух сипучих пісків.

Було дано дозвіл Миколи 2 займати землю на території нинішнього Шелюги кому скільки треба для особистих потреб. Податків ці господарі не сплачували. Займали землю хто де хотів. Першими зайняли ці землі жителі села Охрімівка. Вони повинні були насаджувати кущі, фруктові та декоративні дерева. З кущів найкраще проживалася в пісках лоза шелюг, від чого й походить назва села. Так було зайнято першими володарями близько 808 га.  землі. Побачивши, що цей грунт плодородний і приносить користь господарям, жителі села Охрімівна почали претендувати на цю землю. В 1903-1904рр. незайнята до сих пір земля була рівно поділена на душу населення: по 5 саженів на чоловіка.

В 1905 році з'явилися перші поселенці села Шелюги, жителі с. Охрімівка: Таран, Воронок, Бетін, а в 1907 році в Шелюгах  було вже біля 30 сімей, в 1916-1917 рр. було близько 115 сімей. Житлом служили землянки, в основному сплетені з шелюгу, і тільки багаті куркулі мали будинки зроблені із серцевої опаленої цегли.

До Жовтневої революції с. Шелюги належало до Охрімівської волості, його називали Охрімівським Шелюгом. Із влади в Шелюгах був квартальний. На передодні революції квартальним був Король Микола. Село не мало школи, лікарні, ніякого культурного закладу. В 1917 році відбулася Велика Жовтнева соціалістична революція. Революційна хвиля докотилася і до с.Шелюги. Тут був створений революційний комітет, головою якого був Коваль Павло Іванович, секретарем-Бетіна Євдокія. Шелюги було відділено від Охрімовки, вся земля була поділена на душу населення по 2.14 га. Але  деякі бідняки не могли обробляти отриманої землі, тому вона потрапляла до рук куркулів: Петренка Михайла, Фупсова Михайла, Бетіна Дмитра. Вони тримали наймитів як постійних так і сезонних. В 1917 році була організована початкова школа, першим учителем якої був Бетін Павло Іванович.

В 1918 році Радянська Росія була з усіх сторін оточена загарбниками, які хотіли задушити владу робітників і селян. На село Шелюги чинили наскоки банди Махно. Під час 3-го походу Антанти в Кирилівці в червні 1920 року був висаджений десант врангелівських військ, які рухалися в напрямку на Якимівну і Мелітополь. Шелюги з червень по жовтень 1920 року знаходився під окупацією інтервентів. В жовтні  1920 року шелюги було звільнено 54-ю дивізією, якою командував Н.В. Фрунзе. 

В 1922 році на селянських землях було засіяно озимих культур на площі 311,4 десятин. Із них жита 281,13 десятин, пшениці 28,6 десятин (архівні дані, фонд 53 №1).

Уже в 1923 році село Шелюги було 1082 двора, господарств- 180, населення – 975 чоловік, з них чоловіків – 477, жінок – 498 (архівні дані 1923 року).

Жителі села Шелюги працювали наполегливо на всіх ділянках землі, фізична праця виконувалися вручну, сільськогосподарських машин не було, грунт не удобрювався. А тому врожаї часто були низькими, населення голодувало. Так, в відомості, поданій Якимівській райволості весною 1923 року, записано: сходи ярових посівів незадовільні через холодну погоду і передчасного сходу бур'янів.

В 1923-1924рр був голод, багато населення вимерло, тому в відомості від 15 січня 1925 року населення в Шелюгах нараховувалося 967 чоловік (чоловіків – 457, жінок – 510, господарств – 186, українців – 175, росіян -10, болгар -1).

В країні відбулася культурна революція, і на території Шелюгів почалася боротьба з неписьменністю. Об'єднань засідання сільської ради і сільбудинку с. Шелюги Якимівського району, що відбулося 26 листопада 1923 року під головуванням т.Петренка й секретаря т.Бетіна ухвалили: відкрити школу по ліквідації неписьменності, виділити приміщення з освітленням і необхідним обладнанням, а секретарю сільбудинку доручити запис неписьменних.

В 1923 році в лік без було прийнято 30 чоловік неписьменних. Перші заняття були проведені 10 грудня 1923 року (Арх. матеріал Фонд №1). Школа була початкова з кількістю учнів 35 чоловік. Вчителька Самарська Юлія.

В 1924 році був організований комітет незаможних селян, в склад якого входили Щербаченко Григорій Михайлович, Мірошниченко Іван Андрійович, Микало Віктор Онисимович, головою обраний Мірошниченко І.А. Цей комітет займався збором податків і хліба в куркулів.

В 1924 році тяжка звістка облетіла всю країну: помер Ленін В.І. По країні проходили траурні мітинги та збори. 24.01.1924року в с.Шелюги відбулися траурні збори, на яких були присутні 1 кандидат в члени КПБ і 7 членів незаможних селян.. Присутні дали клятву об'єднатися навколо партії і виконувати заповіти Ілліча.

В 1924 році в с.Шелюги був 1 член партії Метьолкін, голова Шелюгівської сільської ради, він входив в Охрімівську партячейку. З кожним роком кращало життя радянського народу, керованого Комуністичною партією. Багатими ставали селянські господарства. В 1926 році підсумки Всесоюзного перепису показали, що господарств в Шелюгах було 200, населення 1012 чоловік/українців – 861, росіян – 141 чол. болгар – 10 чол., а на 01.01.1928р населення було 1044 чоловік/чоловіків - 484, жінок - 560, укр. - 893, рос. - 141, болгар - 10 чол.

В 1927 році в Шелюгах утворилася комсомольська організація,яка нараховувала 3 члени: Довжик Прокіп, Глущенко, Довжик був секретарем комсомольської організації. В 1930 році члени партії належали до Охрімівської  ячейки.  Їх було4: Карда шов, Галушков, Шостак. В 1932 році партійна ячейка с.Шелюги стала самостійною, секретарем якої був Галушков, а пізніше Карда шов. В 1929 році с.Шелюги були створені сози (спільна обробка землі). Селяни об'єднувалися в такі колективи по кілька господарств, колективно обробляли землю, сіяли, збирали врожай. В 1930р.  об”єдналися в колгоспи. В с.Шелюги було організовано 4 колгоспи: „13-річчя Жовтня”, „Світанок”, „Травневий ранок”, „Червоне”. Головами колгоспів були: Козловський (із 25-тисячників), Строкань Іван Гаврилович, Плаксин Максим Павлович, Мирошниченко Федір Андрійович.

Землі колгоспів обробляли трактором „Форзон”, пізніше „Інтернаціоналом”. Першим трактористом був Павленко Павло Васильович. На допомогу по збиранню хлібів приходять комбайни, спочатку „Комунар”, пізніше „Сталінець” З кожним роком колгоспники ставали заможнішими. 

В 1932 році із 4-х колгоспів утворилося - 2, а в 1933 році – 1 колгосп „Соцстеп”, пізніше він став іменуватися „30 років ВЛКСМ”, головою колгоспу був Козловський. Економічна база колгоспу була слабкою. Тракторів і машин не було, робота виконувалася в основному вручну. В 1935 році з”явилися трактори, комбайни, автомашина. Крупної рогатої худоби було близько 30 голів, овець – 50 голів, свиней 10 голів. Старі куркульські будівлі служили фермами. Тільки в 1937 році було збудовано першу  ферму. Основним заняттям колгоспників було землеробство. В 1936 році колгосп починає вирощувати бавовну, яка давала великий прибуток, з 1937 року колгосп стає мілліонером.

Знатною ланковою була Маслова Ганна Павлівна, ланка якої збирала по 20 центнерів бавовника з 1 гектара. Загальні збори колгоспників преміювали Маслову 1000 крб., путівкою на Всесоюзну сільськогосподарську виставку, і вирішили побудувати новий будинок.

В 1933-1959 рр. знатним комбайнером був Чмихало Іван Іванович, який виконував по 2-3 норми на збиранні урожаю зернових.

В 1938-1939 рр в колгоспі „Соцстеп” економічна база укріпилася: стало 4 автомашини, землі оброблялися тракторами, врожаї зернових збиралися комбайнами, якими забезпечувала Охрімівська МТС. Орної землі було 1300 га, близько 100 га було під садами. В цей час Шелюги був прикрашений садами, виноградниками, багатий фруктами, недарма в народі його називали „золотим дном”. Крім землеробства, розвивалося скотарство. Було біля 70 дойних корів, молодняка близько 50 голів, овець біля 700 голів. Колгоспники отримували на трудодень 7 крб. Грошима та 13 кг. хліба.

22 червня 1941 року німецькі загарбники раптово напали на мирне населення Радянського Союзу. Тисячі кращих людей пішли на фронт, близько 200 чоловік із Шелюга стали на захист Батьківщини, 104 з них загинули. Багато хто повернувся з нагородами. Наприклад: Гераськов Т.Є. нагороджений 2-ма орденами „Слава” ІІ і ІІІ ступені, 4-ма  медалями „За відвагу”, „За взяття Кіненсберга”. Мають медалі Чмихало І.І., Плаксин М.Р., Кириченко І.П. і багато інших.

4 жовтня 1941 року територія Шелюга була окупована німецькими фашистами. Перед окупацією 19 вересня 1941 року була евакуйована худоба, колгоспні автомашини і трактори. Була створена обшина, з населення стягалися великі податки: з кожної корови господарі повинні були здати по 900 літрів молока, навіть на собак були податки. Німецькі окупанти грабували населення особливо сім”ї комуністів, 22 чоловіка були загнані в Німеччину, багато активістів забрані в табори, де й загинули. Наприклад Малахів Макар, Іванченко Дмитро. За роки окупації колгосп розпався, не залишилося ні коней, ні худоби. Доводилося населенню своїми коровами орати землю, сіяти і збирати урожай.

В жовтні 1943 роки Шелюги було звільнено від загарбників, знову почав організовуватися колгосп. Комуністична партія звернулася до населення із закликом: здати в колгоспні комори хліб та інші сільськогосподарські продукти, хто скільки зможе. Багато грошей було здано для будівництва танків і літаків.

Після звільнення колгосп був слабким, коней не було, хліб на елеватор вивозили на коровах колгоспників і навіть вручну на тачках. Особливо виділялися комсомольці: Хребтова Марія, Правдюк Олександра, Стельмащук Марія, Аносова Ніна та інші. 

В 1944 році було засіяно тільки 5% довоєнного рівня. До початку збору врожаю було сконструйовано комбайн із розбитих танків та автомашин, таким же способом діставалися косарки і молотарки. Працездатних чоловіків не було, найважчу роботу на своїх плечах несли жінки. Вони працювали по 15 годин на добу. До них можна звернутися словами Ісаковського із вірша „Русской Женщине”:

                              Ты шла, затаив свое горе,
                               Суровым путем трудовым,
                               Весь фронт, что от моря до моря, 
                               Кормила ты хлебом своим.

Завдяки наполегливій праці людей колгосп заможнішав. Уже в 1945р. в колгоспі нараховувалося близько 30 коней, 3 трактори, відновлено млин постав, в цей же рік було оброблено 80% всієї орної землі, а за літо була оброблена вся земля. Але до 1950р. колгосп був економічно слабкий. Орні землі нараховували 1410 га, корів до 100 голів, садів 20 га, винограду 10 га. В колгоспі до 1950р. було 2 автомашини-полутрки, 3 комбайни, 15 тракторів. В 1950р. відбулося укрупнення колгоспів. Колгосп „Перемога” і "30 років ВЛКСМ” об'єдналися в один під назвою „Шлях Леніна”, а в 1963р. став іменуватися іменем Мічуріна.

Натхнені рішенням і постановами Комуністичної партії та Радянського уряду колгоспники  артілі ім. Мічуріна все більше зміцнювали економіку свого колгоспу. Особливі зміни помітні за останні 10 років.

З 1953 р. всього землі в колгоспі було 5430,5 га в тому числі орної – 3420,2 га, а в 1963р. колгосп мав землі 5773 га, в тому числі орної 3245,4 га. Крупної рогатої худоби було 795 голів, стало- 1038 голів. Свиней було 481 гол., стало – 1132 голів, овець було 997 голів,стало 1707 голів. Продано в 1953р. зернових 4966 цнт, а в 1963р – 17000 цнт. Грошові прибутки колгоспу в 1953р. становили – 95 824 крб., в тому числі від тваринництва – 46906 крб, від рослинництва 39499 крб, а в 1963 році грошовий прибуток становив – 517 000 крб. На один трудодень дано в 1953р. по 1 крб.64 коп. і 1.3 кг. зерна, а в 1963р. по 50 коп. 1700 гр. зерна. На протязі 10 років в Шелюгах збудовано клуб на 200 місць , а в с .Мала Тернівка, що входить до складу колгоспу ім. Мічуріна, побудовано на 160 місць.

Збудовано в селі бібліотеку, контору, медпункт, магазин, 9 тваринницьких ферм, які механізовано та електрифіковано. За цей час колгосп придбав 18 тракторів, 7 зернових комбайнів, 5 кукурудзозбиральних комбайнів, 12 автомашин і необхідну кількість сільськогосподарського інвентаря. Трудящі села Шелюги – чесні працівники, вони з честю виконують плани взяті перед Батьківщиною. В колгоспі багато передовиків сільського господарства. Наприклад, доярка Мірошниченко Лідія на протязі 15 років домагалася надою молока на 1 фуражну корову по 2000 літрів. Гасан Варвара отримувала по 25 ділових поросят на свиноматку, ланкова Довжик Катерина зібрала урожай кукурудзи в зерні по 20 центнерів з 1 га на всій площі, тракторист Білецький Микола виконує норми на 120-130%, Гердюшев Микола, комбайнер, виконує по 1,5 сезонних норм.

Покращав благоустрій колгоспників та службовців: в селі є 1 автомобіль „Москвич”, 47 телевізорів, мотоцикли.

Натхненні рішенням ХХ1У з'їзду КПРС трудящі колгоспу ім. Мічуріна виконують взяті зобов”язання на дев'яту п'ятирічку 1973 рік – вирішальний рік для наших трудящих.

Станом на 1973 рік колгосп налічує:

Орної землі – 3249 га,
Крупної рогатої худоби – 1500 голів,
Курей – 5000 голів,
Свиней – 65- голів.

Всього жителів - 1561 чоловік, дворів близько 400, в особистому користуванні колгоспників і службовців 29 машин, в колгоспі 118 машин, побудовано будинок культури на 500 місць, двоповерхову контору. 

Логін: *

Пароль: *